Клубівська сільська рада

Сільський голова

Юзина Володимир Степанович  

 

Секретар ради

Макарчук Лариса Василівна

 

До складу Клубівської територіальної громади входять такі населені пункти:

с.Клубівка, с.Васьківці, с.Ревуха

ПАСПОРТ КЛУБІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

 

Історичні відомості про населені пункти

Село Клубівка.

Село розташоване на відлогах Волино-Подільського плата, на березі річки Горинь. Правою притокою Горині річкою Любашівкою село ділиться на північну і південну частину. Південна частина села розташована  на пологому березі рік Горинь і Любашівки. Північна частина села підвищена. Тепер навколо села розташований степ. Лише на північному заході є невеличкий лісок, який місцеві жителі називають «Березиною». На території села понад лівим берегом річки Любашівки розташований цукровий завод, який є найстарішим цукровим заводом Хмельниччини, якому вже понад 165 років, побудований графом Потоцьким.

Площа села Клубівка складає 2803 га.

Назва села Клубівка походить від такої легенди.

Втікала Клементина з турецького полону. Йшла вона густими лісами, перелісками, переходила через гори і долини. Нарешті дійшла до річки, яка петляла долиною поміж горбами, вкритими лісом. В річці риба водилась, в лісі – дичина і ягоди різні. Зупинилася Клементина, зачарована дивною красою. Тут і оселитись надумала.

Через деякий час знайшла вона в лісі знесиленого, хворого хлопця, який втікав з того ж турецького полону. Забрала дівчина його, доглядала, як малу дитину. Видужав втікач, поправився... Полюбили вони одне одного і стали жити сім’єю.

Невдовзі приєдналося до них ще кілька сімей-втікачів і утворилося маленьке поселення на березі річки. Назвали його Клімівка на честь Клементини.

Поступово назва Клімівка перейменувалось у назву Клембівка. Село Клубівка утворилось з двох сіл Митківці і Клембівка.

За іншою версією, назва села походить від польського слова «клемби» тобто «горби», на яких розташоване село, адже Клембівка належала польському князю Санґушку.

Село Васьківці – село, розташоване на півдні Волинської височини на межі малого Полісся і лісостепу, межує на північному сході з містом Ізяслав, а на заході з селом Клубівка. Річка Горинь огинає село з трьох сторін, крім південної.

У 1648 – 1654 роках жителі поселення брали активну участь у Визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. Про запеклі бої з ворогом свідчить курган, розташований на південній околиці села. За участь у боротьбі князь Заславський жорстоко розправився з селянами, спаливши поселення.

На попелищі знову поселяються люди. А засновницею нового поселення, за переказами, стала Василина, вдова козацького отамана. Від її імені пішла і назва села Васьківці.

Перші документальні історичні свідчення про село Васьківці знаходимо у книзі М. Г. Теодоровича «Историческое и статистическое описание церквей и приходов Волинской губернии» (1893 год, том 3, Почаев).

Село згадується в акті від 4 листопада 1704 року як заставне помістя дворянки Катерини Служської, яка скаржи­лася на дворян Мартина Чернецького, Самуїла Домбровського та подружжя Шимановських в тому, що вони, зібравши козаків, напали на її двір в селі Васьківці, пограбували і спалили його.

На території села функціонує підприємство сільськогосподарського виробництва ТОВ «Зоря», яке займається вирощуванням зернових, цукрового буряка, м’ясо-молочної продукції.

Село Васьківці повністю газифіковано, також підведена до осель вода.

Село Ревуха походить від назви однойменної річки. Розташоване на південь від села Васьківці. За місцевим значенням с. Ревуха вважається хутором.

Площа села складає 52 га.

Загальна кількість дворів – 26, в яких проживає 84 особи, в тому числі: сім дітей дошкільного віку, дванадцять дітей шкільного віку, двадцять один пенсіонер;  одна багатодітна сім’я.